Page 21 - PC02_L03_Rakhmetov

Великий внесок у розвиток агросистем зробили вчені кінця ХІХ — початку ХХ

ст. П. В. Будрін, П. С. Сльозкін, С. Ф. Третьяков, В. Г. Ротмістров, О. М.

Енгельгардт, А. Н. Лебедянський, В. В. Віннер, П. Ф. Бараков, В. І. Сазонов,
Б.Н. Рожественський. Так, П. В. Будрін багато уваги приділив вирощуванню

польових культур не лише в основних, а й у проміжних посівах. Він є

автором підручника «Частное земледелие» (1928). В. Г. Ротмістров вивчав
кореневі системи, працюючи в Одесі. О. М. Енгельгардт, прогресивний

учений в галузі агрономії, багато зробив для популяризації рослинництва як

науки, раціонального використання орних земель у сівозмінах шляхом

широкого запровадження багаторічних трав і проміжних культур. Він
посилено рекомендував займати міжкультурний пар (так наприкінці ХІХ ст.

називали напівпар та поліпшений зяблевий обробіток) післяжнивними

посівами, робити з міжкультурного пару «зайнятий міжкультурний пар».

І на сьогодні це питання актуальне. Багато фахівців нині ніяк не можуть

прийняти той факт, що густі травостої післяжнивної культури, наприклад
гірчиці білої, редьки олійної, суміші їх з вівсом, вівса з люпином,
допомагаючи в боротьбі з бур'янами, водночас збагачують ґрунт на

органічну речовину, особливо якщо їх використати як сидерати. Крім того,
післяжнивні посіви запобігають шкідливій для природної родючості ґрунту

надлишковій мінералізації запасів його органічної речовини, що
спостерігається при поліпшеному зяблевому і особливо напівпаровому
обробітку ґрунту.