Page 16 - PC02_L03_Rakhmetov

Праці О. В. Совєтова з польового травосіяння (1859, 1867) є
класичними і не втратили свого значення донині. Він вважав

засновником польового травосіяння в Росії Д. М. Полторацького, який

вирощував кормові трави на початку ХІХ ст. на великих площах,
запроваджував травосіяння в навколишніх селянських господарствах

Калузької губернії, тобто тоді, коли «про цей предмет» ще не мали

уявлення на Заході. Можна відзначити й другого подвижника
польового травосіяння — І. І. Самаріна, який вирощував знамениту

коніщевську конюшину, котра й досі для Нечорноземної зони є
однією з кращих. Він надавав велику допомогу селянському

травосіянню.

У галузі польового травосіяння багато зробив український учений

А.Л. Павлович. Він узагальнив свої дослідження в дисертації про
кормові трави, дикоростучі та вирощувані в Україні (1877). Цій темі

присвячені також праці українського вченого професора В. С.
Богдана, який у другій половині ХІХ ст. впровадив житняк і люцерну
жовту в степовій зоні.